"Активи України"
Ресурси Вінничини

Юрій Соловей: «Я – на боці малого та середнього бізнесу»

1

Реформи в економіці стануть єдиним критерієм оцінки дій влади в Україні, і головним джерелом антикризових трендів буде малий та середній бізнес (МСБ). Експерти роками акцентували увагу на тому, що саме на невеликих підприємствах – точки зростання економіки. Про бачення реформ на користь МСБ говоримо з народним депутатом України (група «Удар», фракція «БПП»), заступником голови парламентського комітету з питань економічної політики Юрієм Солов’єм.

Юрий Соловоей

 

–  Пане Юрію, чи згодні ви із тим, що достатня лібералізація економіки приведе до економічного зростання?

 

    МАТЕРІАЛ З ТРАВНЕВОГО НОМЕРУ “ДАЙДЖЕСТ МСБ”

 

– Дерегуляція, зменшення ступеня втручання держави в бізнес є необхідним першим кроком, але це лише початок, сама по собі дерегуляція нічого не гарантує, окрім скорочення чисельності чиновників. У купі з політичною децентралізацією це переключає акценти на місцеві громади, невеликі бізнеси.

 

На мою думку, по кожній галузі окремо треба напрацьовувати стратегічне бачення та його впроваджувати, перебудовувати неефективну систему. Як приклад можу навести принципову зміну правил гри у деревообробній промисловості.

 

«Ми нарешті перестанемо бути експортером необробленої сировини, а станемо виробником якісного продукту».

Станом на зараз бізнес у цій галузі в Україні такий: ліс вирубується і вивозиться до Польщі, Румунії, Білорусі. Це – сировина, найдешевший необроблений товар. За кордоном же створені деревообробні підприємства, що виробляють товари із цієї сировини – це робочі місця, інвестиції в обладнання, податки, зарплати, там створюється додаткова вартість та дорогий продукт. Взимку парламент проголосував за заборону експорту лісу-кругляка, а тепер – у першому читанні підтримав законопроект, яким звільняються від оподаткування податком на додану вартість операції з ввезення на митну територію України та постачання на митній території України деревообробного обладнання.

 

Тобто фактично новий підхід відкриває дорогу інвесторам до розбудови деревообробної промисловості в Україні. За кілька місяців нам вдалося принципово змінити державну політику у цій галузі. Тепер можна буде без зайвих податків завезти в Україну нове обладнання та відкрити обробний бізнес, створити робочі місця, заробляти та платити податки в Україні, а не за кордоном.

 

Ми нарешті перестанемо бути експортером необробленої сировини, а станемо виробником якісного продукту.

 

Такий підхід треба застосовувати до всіх галузей. Максимум умов для бізнесу – гроші треба залучати та повертати в українську економіку всіма можливими способами.

 

До того ж, потрібна не тільки формальна дерегуляція – зменшення тиску до мінімального, а й перегляд самого підходу, принципів. Держава має надавати сервіс, послуги бізнесу, і організовувати свою роботу саме з такої точки зору. Але це вже стратегічне завдання.

 

З іншого боку, дерегуляція не повинна перетворюватися на самоціль та позбавляти державу функції контролю та впливу. Наприклад, більше року в Україні  фактично не було голови Антимонопольного комітету. АМКУ – це дуже потужний державний орган, який повинен обмежувати апетити великих монополістів. За рік зросли ціни на продовольство і тарифи на компослуги, і ніхто не розуміє, чому вони саме такі і чи законно вони сформовані. Особисто мені новопризначений голова АМКУ пан Тєрєнтьєв обіцяв, що предметом розслідування АМКУ стане в тому числі так звана плата за приєднання і плата за техумови, яку необґрунтовано встановлюють обленерго, облгази, а також процес встановлення тарифів на газ, ціноутворення на ринку авіаперевезень, ціни на якому є найвищими в Європі. Чи впливає все це на розвиток невеликого бізнесу, на інвестиційний клімат? Так, впливає.

 

–  Ви підтримуєте масштабну приватизацію державного майна в часи кризи?

 

– Загалом я за приватизацію державного майна. Але тут також треба застосовувати прагматичний підхід. Є підприємства, які приносять державі одні лише проблеми, є збитковими та не становлять для економіки жодного стратегічного інтересу. Їх давно треба було продати приватним інвесторам, які керуватимуть ними більш ефективно та сучасно. Але до підходу уряду, який є зараз, у мене є серйозні запитання. Наприклад, зараз уряд пропонує виключити з переліку об’єктів, що не підлягають приватизації, аеропорт «Бориспіль», «Турбоатом», «Укртрансаміак», «Нафтогаз України», «Енергоатом», завод імені Малишева, Придніпровську, Львівську, Одеську, Південно- Західну та Донецьку залізниці. Вони кажуть, що виключення зі списку не означає приватизацію «завтра», а мова йде лише про залучення «стратегічних інвесторів». Крім того, взагалі незрозуміло, за якими критеріями сформовано перелік підприємств, які виключатимуть зі списку тих, що не підлягають приватизації. І найголовніше – навіщо взагалі піднімати питання про приватизацію або залучення інвесторів до державних прибуткових підприємств, особливо в часи економічної кризи, коливань курсу долара та ризику здешевлення державних активів? Про це принципової розмови в парламенті взагалі не було. Але у будь– якому випадку приватизація, про яку ми зараз говоримо, це знову торги олігархів за контроль над величезними та стратегічними підприємствами.

 

–  Що держава повинна профінансувати в першу чергу, аби ці гроші були інвестиціями у розвиток бізнесу?

 

– Інфраструктуру, дороги. Мене в парламент обрали на Прикарпатті (Косівський, Снятинський, Верховинський райони Івано-Франківської області). У 2008-му там була масштабна повінь, мости відновили лише наполовину, доріг фактично немає. Їздити просто неможливо, я не перебільшую. Це гірські території: немає дороги – немає туристів. Немає туристів – немає роботи, а значить, люди виїжджають за кордон. На Прикарпатті вражаючі красоти, і для розквіту туризму потрібна лише дорога – все інше місцеві мешканці зроблять самостійно, той самий малий та середній бізнес буде розвиватися.

 

Крім того, вважаю, що іноземні інвестиції в основний капітал, обладнання не повинні обкладатися жодними митами та податками, я за перегляд системи розподілу ренти на користь органів місцевого самоврядування, готовий розглядати та опрацьовувати з експертами всі ідеї стосовно економічних програм підтримки окремих економічних стратегій. У цілому також погоджуюсь і з резолюцією національної конференції «Розвиток і державна підтримка МСП: реальний стан, політичні декларації та законодавче забезпечення» щодо необхідності провести парламентські слухання про проблеми, перспективи та стан розвитку малого та середнього бізнесу, вислухати пропозиції щодо змін законодавства. Зі  свого боку гарантую усім представникам громадських організацій та рухів підприємців увагу та підтримку. Я – на їхньому боці.

 

Олена Грищук, спеціально для «МСБ UA»

 

[Голосів: 0    Середня оцінка: 0/5]
Comments:

1 коментар

Залишити коментар